Як завести дизель у мороз? Поради та покроковий чек-лист.
Як завести дизель у мороз
Я не помилюся, якщо скажу, що датчиків, контролерів, а також багатьох інших електронних приладів, систем і виконавчих механізмів у дизельних моторах чи не в рази більше, ніж у будь-якому бензиновому. Дизельний двигун «може» не завестися (і не лише морозного ранку) у разі відмови будь-якої ланки в довгому ланцюгу пристроїв паливної системи.
Дизель у сто разів вибагливіший за будь-який інший ДВЗ, а типів і поколінь дизельних моторів нині — тьма! А найголовніше — дизель справді критично вимогливий до якості пального; переважна більшість проблем якраз через нього. Не лише при відверто мінусових температурах, але навіть уже при «околонульових» у будь-якому ДВЗ густіє моторна олива, сильніше та швидше розряджається акумулятор і т.д. і т.п. А найголовніше — значно гірше випаровується пальне. І особливо солярка. Саме тому дизельне паливо і поділяють на два типи — літнє та зимове.
Холодний запуск дизельного двигуна взимку: складнощі та нюанси
Також зауважу «зі старту», що ми розглядаємо критичну ситуацію, а всі прилади й механізми у вашому ДВЗ — справні:
- Акмуляторна батарея заряджена й відповідає типу вашого двигуна та автомобіля — за потужністю, струмом розряду тощо.
- У паливному баку немає води (конденсату), а пальне в ньому — за сезоном.
- Паливопроводи не мають протікань, а насоси, у тому числі й пристрої для подачі палива під високим тиском (рампи, ТНВД, форсунки), — герметичні та справні.
- Про паливні форсунки окремо, оскільки це найбільш «болюча» тема. На відміну від бензинових, де на соплах збираються масляні відкладення і утворюється нагар, через що калібровані отвори забиваються, тут, у дизельних, — також спостерігаються і відкладення, і нагар тощо, але саме по собі дизпаливо — це найсильніший абразив (плюс високий тиск), і воно буквально вигризає метал у каліброваних отворах форсунок. Сопла «розбиваються», збільшуються в діаметрі, їх форма змінюється, а відтак змінюється й продуктивність форсунки. Крім того, паливну форсунку в дизельному моторі не можна просто викрутити й вкрутити нову. Річ у тім, що під час встановлення на двигун дизеліст на СТО проводить ще й так звану адаптацію паливної суміші стосовно цієї конкретної (і, ще раз повторю, — КОЖНОЇ) нової форсунки.
Примітка, технічна довідка
Фізика процесу згоряння пального в циліндрах дизеля така: крапля дизпалива (будь-якого розміру) горить виключно зовні. Тобто в процесі згоряння «бере участь» лише її верхній шар, а ядро вуглеводнів — не горить, бо доступу кисню туди немає. Саме вони, ці незгорілі краплини пального, і є сажею! Саме тому видно чорний вихлоп. До слова, сизий дим із вихлопної труби (і не лише у дизеля) — це моторна олива, що згорає в циліндрах, але це вже інша історія й зовсім інша тема.
Від сажі подітися нікуди. У сучасних дизельних моторах тиск упорскування з 400–500 бар (у старих двигунах) збільшено до 1500–2000 бар, і таким чином конструктори домоглися зменшення діаметра тих самих крапель. Додайте сюди роботу ЕБУ двигуна, який надзвичайно точно дозує кількість пального з кожної окремої форсунки щомиті. Промислове виробництво паливних форсунок не дає змоги досягти однакових значень дозування, тому форсунки (ще на заводі) перевіряють на паливоподачу — персонально кожну! І ці норми кодуються прямо на корпусі форсунки, щоб дизеліст ввів ці поправки в пам’ять ЕБУ, і той «знав», яку корекцію для конкретної форсунки виставляти під час розрахунку розміру впорску.
Окрім цього, електронні блоки керування сучасних дизелів здатні визначати будь-які відхилення характеристик у процесі природного зношування й старіння форсунок, датчиків витрати повітря, регуляторів тиску пального тощо. Ці відхилення компенсуються поправками, які накопичуються в самій пам’яті ЕБУ. Цей процес називають самонавчанням. І якщо моторист змінює форсунку чи якийсь датчик на новий, то блоку керування потрібно про це «сказати», скинувши дані до початкових. Цей процес так і називають — адаптація паливно-повітряної суміші в дизелі.
Поради щодо запуску дизельної машини
А тепер безпосередньо до теми. Усі знають, що зимове пальне в закупівлях саме по собі дорожче за літнє, тому в гонитві за прибутком (або задля скорочення витрат і збитків) деякі не надто сумлінні продавці змішують зимову солярку із залишками літньої. Причому роблять це ще до настання холодів. А вони (холоди) — ось вони! Як завжди, раптово! Буквально ще вчора були «плюси», а сьогодні зранку — «глибокий мінус»! Не лише пересічний автовласник, але й не кожен працівник АЗС — ні візуально, ні за запахом/консистенцією не відрізнить літню солярку від зимової. І проблеми в водія почнуться не тут, на заправці, а наступного морозного ранку вдома на стоянці. За мінусових температур у солярці кристалізується парафін, який перетворює пальне в баку на кисіль, а трубопроводи, насоси, фільтри тощо забиває геть.
Примітка: одразу зауважу, що поради «досвідчених» щодо спеціальних гелів-антипарафінів, а також гасу чи бензину в бак — це чистої води профанація, оскільки антипарафінові препарати «працюють» лише в рідкому паливі, а кисіль у паливопроводах, ТНВД та інших пристроях вони не розріджують. Хоча… спробувати, звісно, можна.
Перед запуском дизельного двигуна слід прогріти його циліндри за допомогою свічок розжарювання (якщо вони передбачені конструкцією вашого двигуна).
Потрібно провернути ключ запалювання й побачити, що на приборній панелі загорівся відповідний індикатор (а ще почути клацання реле, якщо можливо). Потім дочекатися ще одного клацання та/або побачити, що індикатор сигналізує вам про завершення прогріву циліндра (циліндрів), а на багатьох авто індикатор просто гасне.
Залежно від «глибини мінуса» можна знову повторити процедуру (а то й тричі), а після цього запускати двигун, поки прогріті камери згоряння.
Серед «порад досвідчених» можна зустріти й таку: мовляв, спочатку потрібно прогріти камеру згоряння свічкою розжарювання, а потім у повітряний фільтр упорснути шприцом приблизно 10 мл більш «легкого» пального — гасу чи бензину. Також, як розповідають, допомагає.
Рекомендації: як узимку завести дизельний двигун
Якщо подивитися ролики в інтернеті і врахувати досвід інших, то орієнтуватися слід на тих автомобілістів, які живуть в умовах глибоких морозів. По-перше, вони ЗАВЖДИ уважно слідкують за станом своїх АКБ (і навіть на ніч заносять їх до дому). По-друге, у них завжди «під рукою» передпускові підігрівачі. І «під рукою» — це в буквальному сенсі! Пускачі та підігрівачі інтегровані в системи опалення автомобіля та/або в системи живлення/змазування/охолодження двигунів. Хоч бензинових, хоч дизельних. А останніх — так обов’язково!
Існують підігрівачі паливного фільтра і/або системи живлення, а також підігрівачі піддона картера, точніше — моторної оливи. А ще історія автомобілебудування знає конструкції теплових акумуляторів і підігрівачів охолоджувальних рідин. У сильні морози автовласники утеплюють і моторний відсік, і сам двигун. Для цього добре підходить так званий «автоковдра» з автономним живленням: вона і тепло зберігає, і перешкоджає швидкому охолодженню моторного відсіку та самого двигуна.
На ринку або в автомагазині (в тому числі й у сучасних інтернет-магазинах) можна купити нагрівачі паливних (дизельних) фільтрів, насосів і магістралей — найрізноманітніших конструкцій. Серед них — проточні, бандажні, стрічкові тощо, а також — цитата: «…щоб убезпечити себе й повністю виключити проблему замерзання дизпального, рекомендується використовувати одночасно кілька типів підігрівачів». Кінець цитати, — мудро!
Передпускові підігрівачі бувають найрізноманітніших типів, вони працюють на електриці або на рідкому, але «легкому», паливі — на бензині. Рідинні (бензинові) підігрівачі автономні від усіх систем автомобіля, обладнані власним робочим циліндром (або циліндрами), паливним насосом, а інколи навіть і водяною помпою.
Кожен із них має власний блок керування, систему дистанційного запуску або програмований таймер. Одні — повністю автономні, інші вбудовуються в штатну систему охолодження автомобіля між радіатором опалювача та сорочкою охолодження ДВЗ, а електричний насос здійснює прокачування і примусову постійну циркуляцію теплої охолоджувальної рідини по всій системі.
З особистого досвіду
Який би передпусковий підігрівач, у тому числі автономний, ви не придбали, не рекомендую встановлювати його на свій автомобіль самостійно. І вже тим більше, якщо таку конструкцію потрібно інтегрувати в будь-яку зі штатних систем двигуна/автомобіля. Мало того, що процес монтажу сам по собі складний, він також включає цілу «програму налаштування» залежно від типу вашого ДВЗ, від зовнішніх температур тощо. Можна банально угробити мотор.
Альтернативні способи запуску дизеля в мороз
- З штовхача (буксиру)
Однак перш ніж здійснювати такі спроби, слід точно знати — чи рекомендує (або категорично забороняє) цей спосіб запуску виробник вашого автомобіля (двигуна). Річ у тім, що деякі конструкції мають у приводах того ж ГРМ не ланцюги, а ремені. По-перше, і ланцюги зношуються/розтягуються, а по-друге, і внутрішні ребра ременів точно піддаються зносу.
Прослизання ременя або ланцюга навіть на один зубець шестерні може призвести (буквально!) до фатальних наслідків для мотора. Одне з найстрашніших — коли поршні зустрічаються з клапанами. Залежно від «тяжкості катастрофи» можна обійтися заміною погнутих клапанів, а в гіршому випадку — переборкою всього двигуна із заміною клапанів, поршнів, вкладишів тощо. Страшно й нервово!
- Евакуація автомобіля в тепле приміщення
Ця процедура є найщаднішою для автомобіля та двигуна. Викликати аварійний евакуатор, відвезти машину в опалюване приміщення (гараж або, ще краще, на СТО) і дати їй відтанути. А заодно й продіагностувати зайвий раз — не завадить. Проте це дорого і головне — довго, а часу у нас завжди бракує!
- Викликати відповідну аварійну допомогу, якщо таке можливо у вашому місті чи районі. Професійні послуги з відтаювання автомобілів (а подібні екіпажі часто є ще й мобільними ремонтними майстернями) більш популярні у великих містах, а «в селі» такі послуги — рідкість. До того ж ця послуга однозначно недешева — дорого!
Чого не слід робити ні в якому разі
Для виходу з подібних ситуацій кожен виробник автомобіля у своїх інструкціях детально прописує алгоритм дій власника. А від себе додам, що на морозі не можна «одразу газувати та швидко їхати». Слід дати попрацювати двигуну на холостих, потім увімкнути першу передачу і на обертах не вище 2000 об/хв проїхати кілометр-два-три — залежно від тієї самої «глибини мінуса».
За ці кілька хвилин (і кілометрів), по-перше, під навантаженням мотор із трансмісією швидше прогріються, по-друге, «поворушаться» у своїх штатних місцях різноманітні підшипники, шарнірні та інші з’єднання (у тому числі й гумометалеві — сайлентблоки), по-третє, пасажирський салон почне прогріватися тощо. Втім, це стосується будь-якого автомобіля, не лише дизельного.
Якщо з вами трапилася подібна проблема (не дай Боже з наслідками), то вам із задоволенням і професійно допоможуть ТУТ. Цей автосервіс мені, наприклад, добре знайомий!
Сергій Жебаленко,
автомобільний інженер, журналіст,
редактор автомобільної програми «Мотор-ТВ»,
спеціально для Injector.ua
Корисне Як завести дизель у мороз? Поради та покроковий чек-лист.
