Що таке OBD II?

OBD-II (обд): основна інформація

Вступ

Разом зі зростанням екологічного руху на початку 1990-х років у США було прийнято низку стандартів, які запровадили обов’язкове оснащення електронних блоків керування автомобілями (ЕБУ, ECU) системою контролю параметрів роботи двигуна, що мають пряме або опосередковане відношення до складу вихлопу. Стандарти також передбачили протоколи зчитування інформації про відхилення в екологічних параметрах роботи двигуна та іншої діагностичної інформації з ЕБУ. OBD II (обд) якраз і є системою накопичення та зчитування такої інформації. Початкова “екологічна спрямованість” OBD II (обд), з одного боку, обмежила можливості його використання для діагностики всього спектра несправностей, а з іншого — визначила його надзвичайно широке поширення як у США, так і на автомобілях інших ринків. У США застосування системи OBD II (і встановлення відповідного діагностичного роз’єму) є обов’язковими з 1996 р. (вимога стосується як автомобілів, вироблених у США, так і автомобілів неамериканських марок, що продаються в США). На автомобілях Європи та Азії протоколи OBD II (обд) застосовуються також із 1996 р. (на невеликій кількості марок/моделей), але особливо — з 2000 р. (з ухваленням відповідного європейського стандарту — EOBD). Тим не менш, стандарт OBD II (обд) частково або повністю підтримують і деякі американські та європейські автомобілі, випущені раніше 1996 (2000) року (pre-OBD автомобілі).

Протокол OBD II (обд) дозволяє здійснювати зчитування й видалення кодів несправностей (помилок), перегляд поточних параметрів роботи двигуна. Всупереч поширеній думці, за допомогою OBD II можна отримати інформацію не лише про роботу двигуна, але й про роботу інших електронних систем (ABS, AirBag, AT та ін.).

Використовувані протоколи та застосовність OBD II (обд) — діагностики на автомобілях різних марок

У рамках OBD II (обд) використовуються три протоколи обміну даними — ISO 9141/14230 (ISO 14230 також називається KWP2000), PWM і VPW. В Інтернеті зустрічаються “таблиці застосовності”, де вказуються переліки марок і моделей автомобілів та підтримувані ними OBD II-протоколи. Однак особливого сенсу в таких переліках немає, оскільки одна й та сама модель з одним і тим самим двигуном, одного року випуску може бути вироблена для різних ринків із підтримкою різних протоколів діагностики (так само протоколи можуть відрізнятися і за моделями двигунів, роками випуску). Таким чином, відсутність автомобіля у списках не означає, що він не підтримує OBD II (обд), так само як і присутність не означає, що підтримує і тим більше повністю (можливі неточності у списках, різні модифікації автомобіля тощо).

Загальною передумовою для того, щоб припустити, що автомобіль підтримує OBD II (обд) діагностику, є наявність 16-контактного діагностичного роз’єму (DLC – Diagnostic Link Connector) трапецієподібної форми (на переважній більшості OBD II (обд) автомобілів він знаходиться під панеллю приладів з боку водія; роз’єм може бути як відкритим, так і закритим легко знімною кришкою з написом “OBD II”, “Diagnose” тощо). Тим не менш, це умова необхідна, але недостатня! Також слід враховувати, що на деяких автомобілях виробники використовують і інші виводи роз’єму. Також роз’єм OBD II (обд) іноді встановлюється на автомобілі, що взагалі не підтримують жоден із OBD II-протоколів. У таких випадках необхідно користуватися сканером, розрахованим на роботу із заводськими протоколами конкретної марки автомобіля. Для оцінки застосовності того чи іншого сканера для комп’ютерної діагностики авто необхідно визначити, який саме з OBD II (обд) протоколів використовується на конкретному автомобілі (якщо OBD II (обд) взагалі підтримується). Для цього можна:

Подивитися у технічній документації безпосередньо до цього автомобіля (але не в загальному керівництві по даній марці/моделі!). Також корисно оглянути всі ідентифікаційні таблички на автомобілі — можливе маркування “OBD II compliant” (підтримує OBD II);
Переглянути інформаційну базу даних на кшталт Mitchell-on-Demand тощо. Однак це також не абсолютний спосіб, оскільки база може містити неточності, включати інформацію про автомобілі, випущені для іншого ринку тощо. Звісно, використання спеціалізованих дилерських баз по окремій марці підвищує достовірність інформації;
Використати сканер, що дозволяє визначити, який із OBD II протоколів використовується на автомобілі.

Оглянути діагностичний роз’єм та визначити наявність виводів у ньому (як правило, присутня лише частина задіяних виводів, а кожен протокол використовує свої). Призначення виводів (“розпіновка”) 16-контактного діагностичного роз’єму OBD II (стандарт J1962):02 – J1850 Bus+04 – Chassis Ground05 – Signal Ground06 – CAN High (J-2284)

07 – ISO 9141-2 K-Line

10 – J1850 Bus-

14 – CAN Low (J-2284)

15 – ISO 9141-2 L-Line

16 – Battery Power (напруга АКБ)

За наявністю виводів можна орієнтовно судити про використовуваний протокол за допомогою наступної таблиці:

Стандарт	Pin 2	Pin 7	Pin 10	Pin 15
ISO-9141 і ISO-14230	&nbsp	Повинен бути присутній	&nbsp	Повинен бути присутній (якщо автомобіль використовує L-лінію діагностики)
PWM (J1850)	Повинен бути присутній	&nbsp	Повинен бути присутній	&nbsp
PWM (J1850)	Повинен бути присутній	&nbsp	&nbsp	&nbsp

Таким чином,

протокол ISO-9141-2 ідентифікується наявністю контакту 7 у діагностичному роз’ємі (K-line) та відсутністю 2 і/або 10 контактів у діагностичному роз’ємі. Використовувані виводи — 4, 5, 7, 15 (може бути відсутній), 16.

SAE J1850 VPW (Variable Pulse Width Modulation). Використовувані виводи — 2, 4, 5, 16 (без 10)

SAE J1850 PWM (Pulse Width Modulation). Використовувані виводи — 2, 4, 5, 10, 16.

Протоколи PWM, VPW ідентифікуються відсутністю контакту 7 (K-Line) діагностичного роз’єму.

Переважна більшість автомобілів використовують протоколи ISO. Деякі винятки: — більшість легкових авто та легких вантажівок концерну GM використовують протокол SAE J1850 VPW; — автомобілі Toyota 1996–1997…

Корисне Що таке OBD II?

Що таке OBD II?